Відкриваймо дітям радість творення

Відкриваймо дітям радість творення

(з досвіду роботи)

План

1.  Розвивати творчу уяву і дитячі здібності - одне іззавдань гуманітарної педагогіки:

а)  залюблювати учнів у його Величність - Слово;

б)  усі разом вибудовуємо храм Слова у душі дитини;

в)  засоби творення прекрасного.

2.     Процес розвитку творчих здібностей.

3.     Творчі завдання - наступні кроки у творчість.

4.     Байка - складний вид творчої діяльності.

5.     Літературний гурток - школа любові до слова.

6.     Творча індивідуальність учителя - словесника.

7.     Перші спроби пера

У нинішніх умовах базової і старшої середньої школи домінуючим має стати особистісно-зорієнтований похід до навчання, перехід від авторитарної до гуманістичної педагогіки. А це учнівські диспути, групова робота, рольові ігри, керовані дослідження, вміння вести бесіду, завдання на розвиток уяви, творчих здібностей; розігрування діалогів на основі змісту вивчених літературних творів, використання освітніх можливосте позакласних заходів з мови та літератури. Саме так, розвивати дитячу уяву і творчі здібності.

Народилась і виросла я на Поліссі, мабуть, тому узяла з собою в життєву дорогу одвічний гомін прадавніх лісів, пaхощі трав, росяні світанки, тобто те, що єднає людину з природою, прив'язує до рідної землі й робить її чуйною та співчутливою. Особисто сама дуже люблю художнє слово, пишу вірші, входжу до творчої групи нашого ліцею, спрямовую роботу літературної студії "Первоцвіт", члени якої, поети-початківці, неодноразово подавали свої твори на різноманітні районні конкурси. Мабуть, тому й дітей на кожному своєму уроці залюблюю в його Величність - Слова...

Відчуття рідного слова, найтонших його відтінків, уміння вимальовувати словесний художній образ приходить до учня не воднораз. Творчій спроможності передує велика робота розуму й душі в самої дитини, і вчителя, найперше завдання якого – побачити й роздмухати творчу жарину, щоб, зрештою, засвітилася думка через щемке натхненне слово, а то й спалахнула вогнем пристрасті, сіючи в людських душах шляхетні почування, спопеляючи зло, підлість, жорстокість. Діти, в яких учитель зумів пробудити потяг до творчості – щасливі: вони пізнали високу духовну радість, їхні душі полонило чудо Слова...

Процес дитячого творення починається, хоч це звучить незвично, із залюбленості вчителя у слово, з його бажанням відкрити вихованцям прекрасний світ рідної мови. Проте не тільки вчитель трудиться задля благородної мети: бабуся, дідусь - переповідають казки онукам гарною, добірною мовою; мама, тато наспівують дитині колискові, спілкуються з нею; письменники - збагачують через свої книжки... Усі разом вибудовують храм Слова у душі дитини.

У процесі розвитку творчих здібностей, учнів виділяють три етапи.

Початковий етап. Аналіз уривків класичної літератури (наявність і роль найромантичніших художніх засобів).

Проміжний етап. Творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо).

Творчий етап. Побудова художнього тексту.

Цей етап, крім власне творення, передбачає неодмінне зачитування творчих знахідок та укладання збірок, книжечок із найкращих учнівських робіт.

Завдання вчителя на першому етапі: захопити учнів довершеністю художніх уривків, проаналізувати засоби творення прекрасного, допомогти зазирнути в творчу лабораторію  письменника;  показати,  як впливає  образ слова на людину, чому змушує співпереживати, яким має бути таке слово.

Завдання вчителя на другому етапі: задіяти творчі можливості дітей, використовуючи подані зразки, та зіставляючи їхні роботи з оригіналом, пережити разом з дитиною перші творчі успіхи, заохотити до наступних кроків у творчість. На одній з класних дошок на уроках мови постійно записані творчі завдання. Наприклад:

-    Дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник
був би епітетом.                                                                                                     

Мрійний (смуток), душевна (розмова), лиха (зима, доля), спекотне (літо), стоголосі (джерела), ніжне (серце), світлий (розум).

-    До поданих слів дібрати означення.

Земля (барвінкова), сади (білосніжні), небеса (теплі), алеї (задумані), струмок (веселий).

-    Дібрати дієслова з переносним значенням.

Осінь (загляне, пожуриться), струмочок (виграє), сонечко (усміхається).

-    Витлумачити порівняння чи знайти його.

Мов на землю впало небо - що це? (Сині проліски навкруг.)

Завдання поступово ускладнюються.

А тепер обов'язково треба "просіяти" роботи, відібрати варте уваги, порадіти разом з дітьми творчим знахідкам, спробувати доопрацювати "сирий" матеріал. На берегах плюсами позначають особливо вдалі місця - це стимулює, заохочує п'ятикласників до творчих шукань, як і озвучені словесником їхні "перлинки".

Навчити дитину вправно володіти образним словом – це не тільки дати певні знання й виробити відповідні вміння. Це (насамперед!) відкрити їй радість творення. А для цього треба дуже любити маленьку людину, щоб не позбавити її високої радості.

Упродовж кількох років працюю над проблемою розвитку творчих здібностей учнів. Вважаю, що в кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх як умога повніше - таке завдання ставлю перед собою. Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, точно сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об'ємна, тож розпочинати її слід якомога раніше і проводити системно.

Фрагментально окреслюю види творчих завдань, що їх практикую на уроках мови і літератури з метою активізувати мислення, уяву, збагатити словниковий запас учнів та спонукати їх до освоєння багатства виражальних засобів.

Вивчаючи в 5-му класі розділ "Усна народна творчість", знайомлю дітей із принципом побудови казки і пропоную вдома самостійно написати казку. Це завдання діти зазвичай виконують за принципом цілковитого наслідування. Зважаючи на це, проводжу підготовчу бесіду, під час якої з'ясовуємо суть таких понять, як оригінальність сюжету, своєрідність образів. Перевіривши роботи, визначаю найкращі з-поміж них, а із слабших неодмінно зачитую вдалі знахідки.

Знайомлячи дітей із загадками, з особливостями побудови їх, практикую лексичні вправи. Зокрема учні знаходять подібність у певних предметах (сонце - тарілка - за формою, ніч - темна хустина - за кольором) тощо, а вдома складають свої загадки. Ось деякі з них:

Жовте, кругле, вдень гуляє, а вночі відпочиває. (Сонце.) Чорна хустка все накрила, всіх приспала, приморила, а сонечко встало - хустину прибрало. (Ніч.)

Спить весь дім, заснув світильник. Не хвилюйтесь - біля вас на посту стоїть... (Будильник.)

Паралельно на уроках проводжу творчі п'ятихвилинки - написання творів-мініатюр. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички.

Люблять такі п'ятихвилинки й учні середніх класів. їм для творчих мініатюр пропонують теми, пов'язані з власним спостереженнями: "Золота осінь"'; "Сонячний ранок", "Відлітають журавлі", "Перший сніг". У виборі форми не обмежую учнів, тому поетичні мініатюри в учнівських зошитах - не рідкість.

Найцікавіші твори поповнюють "Джерельце" – збірник найкращих учнівських робіт.

Намагаюся урізноманітнювати завдання творчих п'ятихвилинок залежно від теми уроку. Так, вивчаючи пряме і переносне значення слова, пропоную на позначення певного природного явища дібрати якомога більше словосполучень із переносним значенням. Ось як діти впоралися з ним:

Дощ - плаче небо, ридають хмаринки, небо заливається сльозами, танцюють краплі.

Ясно - сміється сонечко, сонце шле привіт, усміхнулося небо, промені пестять усе навкруги.

Застосовую написання творів-мініатюр за опорними словами, які обираю відповідно до пори року, наприклад: весна, сонечко, ластівка, віконце, проміння, берізка струмок, вітерець. Даю завдання записати ці слова в алфавітному порядку, з метою повторення попереднього матеріалу – зробити фонетичний розбір одного з них, а потім скласти розповідь за власним спостереженням, увівши в текст подані слова. Коли діти пишуть про зиму, пропоную колективно дібрати означення до слова зима. Учні називають: люта, сніжна, морозна, пухнаста, сердита, гнівна, біла. Далі впродовж п'яти хвилин працює творча уява дітей.

Важливу роль у написанні творчої роботи відіграють підготовчі бесіди. Так, вивчаючи вірш В.Бровченка "Бесіди з внучком про хліб", розповідаю дітям про жахливі часи голодомору; переказую розповідь своєї бабусі, яка була очевидцем лихоліття; зачитую уривки з книжки В.Бондаря "Голоси із 33-г (Голодомор на Кіровоградщині)" та з повісті У. Самчука "Марія". Таким чином підводжу дітей до сприймання й осмислення вірша В.Бровченка. Удома вони пишуть твір-роздум "Хліб - усьому голова."

У старших класах творче завдання (скажімо, за власним спостереженням), поєдную із завданням на залучення теоретичного матеріалу уроку. Це може бути, наприклад, твір-мініатюра з використанням або дієслів теперішнього часу, або якісних прикметників, або односкладних означено-особових речень тощо. Крім того, учні мають чи то визначити вид, дієвідміну вжитих ними дієслів, чи зазначити рід, число, відмінок прикметників. Зазвичай учні виконують такі види робіт.

Більшу можливість активізувати творчу думку учнів дають уроки літератури. У 7-му класі під час вивчення художніх тропів показую учням на прикладі творів М.Стельмаха, як за допомогою метафор можна досягти високої художньої майстерності в змалюванні пейзажу. На уроці учні відшукують у поданих уривках метафори пояснюють їхнє значення в розкритті художніх образів, наводять власні приклади. А вдома пишуть твір із використанням метафор.

Приділяю увагу і такому досить складному виду творчої діяльності, як складання байки. Цю роботу розпочинаю в 6-му класі після вивчення творів Л.Глібова "Лисиця-жалібниця" та "Щука". Насамперед діти мають добре засвоїти, що байка - алегоричний твір. Тому пояснюю їм, яку мету ставить автор, обираючи цей жанр, наголошую на трьох особливостях його: алегорії розповіді, моралі. Колективно добираємо епітети для характеристики можливих майбутніх дійових осіб: Лисичка - хитра, лицемірна, вигадлива; Вовк — злий, хижий, зажерливий; Ведмідь - ледачий, неповороткий; Осел — тупий, нерозумний; Зайчик - швидкий, боязливий, невпевнений у собі; Козел — упертий, нетямущий.

Пропоную ситуацію для написання байки: "Друг не допоміг у біді"; "Дівчинка вихваляється здібностями, яких немає"; "Хлопчик ображав менших" та ін. Вдома діти пробують написати байку самостійно. Шестикласникам це завдання дається не просто. Зате у 8-му класі, коли знову повертаємося до цього виду роботи, учням набагато простіше дібрати ситуації для свого твору, адже, дорослішаючи, вони оцінюють реальний світ уже по-іншому, та й набутий досвід сприяє вищій результативності.

Створені восьмикласниками байки засвідчують їхнє вміння визначати моральні проблеми, аналізувати їх, робити висновки. Цьому сприяють і твори-роздуми, теми яких пропоную своїм вихованцям: "Життєві принципи

моїх ровесників", "Чи застаріло поняття "дружба"?", "Що чекає тебе, Україно, в майбутньому?", "Чи зміг би я без тебе, Батьківщино?", "Поспішайте робити добро". Звісно, щоб учень ґрунтовно висвітлив таку тему, його потрібно попередньо підготувати. Тож проводжу диспути, бесіди, міні-лекції. Колективно визначаємо також стиль і тип мовлення.

Проблема розвитку творчих здібностей учнів дуже важлива в наш час, адже майбутнє України залежить від того, кого ми виховуємо й навчимо в школі. Сучасне життя потребує молодих людей з багатим інтелектом і великим творчим потенціалом. Саме формування таких якостей особливості і займається вчитель, зокрема словесник. Але навчального часу для творчої роботи завжди не вистачає. Добре, коли вчитель продовжує розвивати творчі здібності в позаурочний час, на заняттях літературного гуртка чи студії.

У молодшому віці діти часто пишуть вірші, а коли підростають, інтерес до поезії поступово втрачається. Щоб такого не сталося, доцільно почати гурткову роботу вже з 5-го класу, одразу ж після початкової школи, коли словесник тільки познайомиться зі своїми вихованцями.

Після одного з перших уроків повідомляєте про те, що на основі колишніх молодших класів створюється гурток поетів-початківців, де учні розвиватимуть не лише свої творчі здібності, а й учитимуться писати вірші. Упевнена, бажаючих прийде багато. Те, що діти в такому віці захоплюються віршуванням, пояснюється їхньою щирістю, безпосередністю, відкритість душі та емоційністю. Вони хочуть відверто ділитися думками як

сумними, так і радісними, розповідати про свої захоплення та симпатії.

Перше засідання гуртка має бути святом. Емоційне вступне слово вчителя зактивізує дітей, розкриє значущість їхньої майбутньої роботи в гуртку, його мету - розвинути здібності кожного гуртківця, розширити його літературні обрії. Звісно, тут уже словесник відзначить багатство, милозвучність, і красу української мови, її здатність передавати найтонші, найрізноманітніші людські почуття та стани.

Запрошені старшокласники-гуртківці прочитають вірші, краще власні, написані у віці п’ятикласників. Атмосфера доброзичливості, урочистості, святковості викличе в учнів бажання творити. На наступному занятті варто провести анкетування, щоб якомога ближче познайомитися з кожним гуртківцем і визначити рівень його вмінь та можливостей. Орієнтовані питання анкети:

-         Чи ви коли-небудь писали вірші або оповідання?

-         Про що був ваш перший твір?

-         Який випадок чи подія змусили вас взяти в руки перо?

-         Що відчували ви, пишучи свій перший твір?

-         Чи давали ви комусь почитати його? Якщо так, то кому? Якщо ні то чому?

-         Як був оцінений ваш твір?

-         Які недоліки в ньому ви бачите тепер?

-         Чи нині маєте бажання писати?

-         Про що ви хотіли б почути і чим займатися на заняттях гуртка?

Після анкетування вчитель уже чітко орієнтуватиметься, складаючи план, на смаки та бажання своїх учнів.

Заняття гуртка не може бути відірваним від уроків, на яких учні ознайомлюються з теорією літератури, одержують відомості про віршовану та прозову мови, їхні відмінності, а також знайомляться з римами. Тому вже на другому занятті можна поправлятися в римуванні.

Літературні заняття впливають на моральні якості гуртківців. А докладно про аналізовані вчителем дитячі твори та доброзичливо і тактовно вказані недоліки підтримають іскорки таланту, і в дітей не зникне бажання писати, творити, вдосконалювати свою творчість.

Вдалі твори читаються і аналізуються в класі. Отож гурткова робота не даремна, адже написані учнями після того чи того уроку твори свідчать про добре засвоєний на занятті матеріал, набуту майстерність, вміння правильно оцінювати реальний світ.

Звісно, далеко не кожний з гуртківців стане в майбутньому поетом. Це й не обов’язково. Найважливіше - навчити дітей відчувати художнє слово, захоплюватися його красою, шанувати рідну мову, освоювати її словникове багатство. Цьому якраз і сприятиме копітка повсякденна праця вчителя - керівника гуртка.

Заохочую школярів до творчості, влаштовуючи кілька разів на рік виставки їхніх робіт. Назву виставки визначає поставлена мета: "Поети, де ви?", "Юні поети-байкарі", "Думки у слово переллю". Нерідко твори діти власноруч ілюструють малюнками.

Загалом розвиток творчих здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова - важливий складник вивчення рідної мови і літератури в школі. Успішно реалізовує його той учитель-словесник, який сам є творчою індивідуальністю.